АЙКІДО - БОЙОВЕ МИСТЕЦТВО ГАРМОНІЇ "Шлях відповідності намірів"

АЙКІДО АЙКІКАЙ - це те базове, фундаментальне бойове мистецтво, яке створив засновник Айкідо Morihei Ueshiba

Засновник Айкідо

	“Основою основ всіх бойових мистецтв є любов до Бога і любов один до одного. Айкідо – це шлях повернення світу до спокою та об’єднання.” M. Ueshiba
O’Sensei Ueshiba Morihei - засновник Айкідо (1883 – 1969)

Моріхей Уесіба народився 14 грудня 1883 року в префектурі Вакаяма в Танабе. Батько заохочував сина займатися фізичними вправами, навчав його сумо і плаванню. З юнацьких років Моріхей починає вивчати бойові мистецтва і займатися традиційними дзю-дзюцу і кен-дзюцу. У 1903 році він поступає на військову службу в Осаку, де за свою спритність у вправах з багнетом і за чесну відкриту вдачу одержує прізвисько "Король солдатів". У 1904 році, коли вибухнула російсько-японська війна, Моріхей відправляється на фронт в званні капрала. Солдатське життя не заважає Моріхею продовжувати освоєння бойових мистецтв. Після повернення з фронту він одержує нагороду за відвагу на полі бою. В цей же час він вивчає техніку Ягю-рю, дзю-дзюцу, дзю-до.

У 1912 році він відправляється на острів Хоккайдо. Саме тут він знайомиться з Такеда Сокаку, відомим майстром Дайто-рю дзю-дзюцу. Для занять духовною практикою і медитацій Моріхей їде до вчителя Ванісабуро Дегучі в Аябе на 8 років до переїзду в Токіо в 1928 році. Там же на Аябе він перетворює частину свого будинку в Додзе і відкриває свою школу. Число учнів весь час зростало. У 1921 році у нього народився син Кісемару Уесіба. Заняття землеробством він поєднує з тренуваннями. В цей же час його уроки бойової майстерності починають набувати все більш виразного духовного характеру. Поступово він звільняється від умовностей Ягю-рю і Дайто-рю дзюцу і розробляє власний неповторний стиль, що знищує межу між розумом, духом і тілом. У 1922 році цей стиль одержав умовну назву "Айкі-будзюцу".

О'Сенсей у віці 38 років перед своїм першим Додзе

У 1924 році він і Ванісабуро відправляються до Маньчжурії, а потім до Монголії. В цей час Моріхей одержує китайське ім'я Ванг Шу Као. У цій експедиції вони були захоплені одним з місцевих воєначальників і були засуджені до страти. Перед виконанням вироку завдяки втручанню Японського консульства вони були звільнені і повернулися додому. Вдома Моріхей працює на землі, об'єднуючи тим самим мистецтво воїна з мистецтвом землероба. Займається со-дзюцу (фехтування на списах) і продовжує активні заняття дзю-дзюцу.

Участь в Російсько-японській війні, пережите в Монголії, коли він не раз стикався із смертельною небезпекою, особливо хвилини, коли він дивився в обличчя смерті, змінило щось в ньому самому. Не було пострілів, але він міг присягнутися, що бачив вогненні точки куль, що летять в нього. Після повернення до Японії він з подвоєною енергією починає шукати справжній сенс Будо, часто йде в гори, де вдається до аскетичного способу життя і постійно в різних ситуаціях відчуває прояв вищої духовної сили і у віці 42 років його осягає величне озаріння.

У 1925 році його викликав на бій майстер Кендо, де Моріхей перемагає майже без боротьби, тому що відчуває, куди, в яку сторону супротивник збирається направити удар меча. Відразу ж після бою невимовний спокій охоплює його душу і тіло. Він відчуває потоки золотого світла, що ллються на нього з небес. Він відчуває щось надзвичайне, схоже з одкровенням, він наново народжується, і в цьому новому житті тіло його і дух наповнені м'яким золотистим світлом. Думка про єдність кожної окремої істоти і космосу осяває його, крок за кроком він формулює філософські принципи на яких побудоване Айкідо. Відтепер важливе не бойове мистецтво саме по собі, а шлях воїна.

З 1925 року Моріхей в Токіо проводить показові бої та уроки бойової майстерності в палаці наслідного принца, в Імператорському Суді, в Міністерстві Двору, навчає армійський і морський склад, також людей зі сфери фінансів. У 1930 році його відвідує Дзігоро Кано, засновник Дзю-до, внаслідок чого він направляє двох своїх учнів вчитися до Моріхея. У 1930 році генерал-майор Макото Міура зустрівся з Моріхеєм для того, щоб перемогти його в бою. Моріхей розвіяв його сумніви настільки повно, що Міура тут же записався в учні до О'Сенсея, і Моріхею була дана посада інструктора у військовій академії.

Наступні 10 років можна назвати золотим часом стилю Айкі-Будо. У народі школу Моріхея називали "Пекельний Додзе", тому що там трудилися до сьомого поту. В цей час Моріхей викладає по всій Японії. За рекомендаціями шефа поліції міста Осаки Моріхей дає уроки в поліцейських відділках, а за посередництва Японського Промислового Клубу дістає можливість навчати фінансистів. В цей час Моріхей посилено займається Кендо. У вересні 1939 року він на запрошення їде до Маньчжурії на показові виступи майстрів бойових мистецтв. Там він вступає в бій з екс-чемпіоном сумо Тенрю і легко перемагає його. А також демонструє прийоми бойового мистецтва перед імператором ПУ'І.

30 квітня 1940 року Міністерство Охорони Здоров'я і Соціальної Опіки надає його організації статус офіційно визнаної, першим президентом якої стає адмірал Ісаму Такесіта; в програму поліцейської академії, де викладає Моріхей, Айкі-Будо включене на правах повноправного предмету. Після початку війни в 1941 році для збереження духу школи Айкідо Моріхей переносить базу Айкідо з Токіо в префектуру Ібаракі в Івама. На самому початку війни міністри і воєначальники навперебій зверталися за радами до Моріхея, але незабаром навіть така непряма участь в кривавій бійні стала йому неприємною. І в 1942 році Моріхей відмовляється від всіх офіційних постів і виїжджає з дружиною в Івама, де оселяється в скромній хатині посеред лісу. У цей похмурий час Моріхей називає систему Айкідо "Шляхом Гармонії і Любові". Він молиться за мир, проводить багато часу в тренуваннях і роздумах. У 1948 році міністр освіти дозволив відновити діяльність Айкікай (Організація Айкідо). Починаючи з 1950 року Моріхей багато їздить по країні з лекціями і демонстраціями бойової майстерності.

Йому вже 70 років. Майстерність Засновника Айкідо як і раніше бездоганна, але в основі його тепер не фізична сила, не завзяття, як було в молодості, а невичерпна духовна потужність. "Айкідо зростає з любові" - часто в ці роки повторює Моріхей. (Ай - початковий ієрогліф що також означає "любов"). У 1954 році штаб-квартира Айкідо знову перемістилася в Токіо з офіційною назвою Айкідо Хонбу (Центральний клуб Айкідо). Про Айкідо дізнаються в багатьох країнах світу. Айкідо починають займатися в університетах, державних установах і фірмах. У 1960 році Моріхей і Йосабуро Уно, володар 10 дана в Кюдо, удостоюються особливої нагороди від Імператора Хірохіто. У 1964 році Моріхей одержує нагороду від Імператора Хірохіто "За внесок у розвиток бойових мистецтв". 26 квітня 1969 року о 5 годині ранку Засновник Айкідо покинув цей світ у віці 86 років.

"Меч Айкі дає людині владу прокладати шлях, знищувати будь-яке зло, відновлювати мир".

Моріхей Уесіба.

Біографія О'Сенсея взята з книги "Будо. Техника основателя Айкидо" Морихей Уесиба под ред. Кисемару Уесиба",
Editions Budostore, Paris, 1991 р.

	Все, що нам відомо про життя Засновника, про духовні принципи Айкідо, прийшло до нас через його сина, Ueshiba Kisshomaru, який став Aikido Doshu після відходу з життя О'Сенсея.
Ueshiba Kisshomaru, Aikido Doshu
	Під керівництвом Moriteru Ueshiba - внука Засновника Айкідо Morihei Ueshiba Aikido Aikikai з світовим центром у Hombu Dojo (головний зал) в Токіо активно розвивається у багатьох країнах світу.
Ueshiba Moriteru - Aikido Doshu, керівник Фундації Aikikai і Генеральний Директор Головного Hombu Dojo в Токіо

Лекції засновника Айкідо Morihei Ueshiba

Лекції Засновника Айкідо Morihei Ueshiba (вибране з книги Міцугі Саотоме "Айкидо и гармония в природе".)

"Айкідо - це не що інше, як прояв любові в роботі. Любов дає форму Всесвіту і очищає все в ньому. Виконувати місію співчуття до всього, що існує на Землі, захищати і розвивати все, що існує в природі, - це і є завдання Айкідо.

Що є джерелом матеріалізації життя у Всесвіті? Це вираз Нескінченного Духу і любові. Айкідо - чистий вираз цього джерела. Це справжній шлях до благословенної гармонії всього людства зі Всесвітом. Тільки в тому випадку, якщо ми слідуємо принципу єдності з Богом - і повертаємо людству стан рівноваги зі всім, що є у Всесвіті, ми беремо участь в нескінченному розвитку на шляху до досконалості.
Справжні форми Всесвіту виявляються в людському тілі. Всесвіт розкриває мозаїку багатьох форм, яким немає кінця; кожна з цих форм - це новий аспект його повноти, кожна знаходиться в рівновазі зі всіма іншими. Точно так, як і Всесвіт проявляє любов самими різними способами, ми повинні протягом всього свого життя у всіх своїх взаєминах втілювати динамічну рівновагу і гармонію Всесвіту. Завдяки цьому поцессу сам Всесвіт входитиме в тіло і дух людини, живлячи їх і даючи їм справжню силу.
Айкідо слідує абсолютному шляху універсальної любові. Його принципи - це закони гармонії і рівноваги у всіх елементах, втілення життя на Землі. Його функція - з'єднатися з центром Всесвіту і дати любов."

О'Сенсей учив : "Тренування дозволяє виявити, що принципи дійсної гармонії Айкідо - в принципах гравітації."
"У першому Великому Вибуху творчих сил універсальна енергія розкололася навпіл; багатство і розмаїття Всесвіту з'явилося новим порядком, і була створена єдність. Це дихання Бога, універсальний потік між крайностями єдності. Бог, Творець - це вогонь і вода, світло і повітря. Бог - це динамічний рух, і Бог - це єдність. З моменту свого виникнення і до наших днів Всесвіт безперервно створюється і вдосконалюється відповідно до принципів універсальної здібності до творення, принципами протилежностей. Ці принципи, що працюють в межах тіла, створюють життя. Для того, щоб це по-справжньому зрозуміти, нам необхідно позбавитися его, тому що его - це обмеження, що встановлює межі людському духу.
Часто ми неправильно розуміємо силу тяжіння, вважаючи, що вона нами керує, або що сила тяжіння - це прив'язаність. Але, як показує сила колапсуючої зірки, найбільша сила тяжіння - це порожнеча, сила тяжіння, створена вакуумом. Дійсна порожнеча - це відсутність себелюбивого его. Не розуміючи цього принципу, ми намагаємося вдосконалювати свою фізичну силу. Це вузька сила. Це несправжня сила, а тільки прозоре, лего проникне покриття. Его не відноситься до якостей Бога, відсутність себелюбивого его викликає любов, пошану і довіру. Це і є дійсна сила".

"Контролюючи три елементи - час, простір і енергію, людина може контролювати тих, чия фізична сила значно перевершує його власну. Тому рухи Айкідо йдуть далі за артистичну красу танцю і стають могутніми рухами воїна.
Коли людина думає "Я вільний", звичайно вона виходить з егоїзму, з хитрості. Він хоче щось зробити, щось мати або кимось стати. Прив'язаність до бажань - це не свобода. Дійсна свобода - це порожнеча. Коли ви повністю порожні, Дух Бога благословляє вас, тому що в цьому випадку ви складаєте одне ціле зі Всесвітом, одне ціле з Творцем.
Шлях гармонії - нелегкий шлях. Істина не осяває ледачий дух. Це Шлях, сповнений важкої праці, поту і болю за реальність, тому що конфлікт треба пережити і зрозуміти".

"Вивчення бойових мистецтв, заснованих на суперництві, не є вивчення істини. Суперництво може бути конструктивним, позитивним виходом для вашої агресії, воно може допомогти нам струсити своє самовдоволення і штовхнути на здійснення вчинків, котрі ми ніколи б не зробили, примушуючи нас рухатися трохи швидше. Саме до такого результату ми прагнемо, граючи в ігри або займаючись спортом. Але Будо (шлях воїна) - це не гра. Будо - це Шлях, це життєва позиція. Коли суперництво стає надмірним і перетворюється на рушійну силу в повсякденному житті..., воно породжує все більше розчарувань, спотворюючи особу і руйнуючи людські взаємини. Его піднімає свою потворну голову і заявляє: "Я кращий за тебе. Я хочу, щоб ти про це знав, і я збираюся тобі це довести" . І суперництво із способу виходу агресії перетворюється в акт агресії. Ми постійно відчуваємо загрозу і прикриваємо свою назахищеність, з'являється зайва зарозумілість, прагнення опинитися в центрі уваги. Кожен хоче бути "зіркою". Захищаючи себе від нападок інших, ми стаємо ревнивими, егоїстичними і жорстокими. Життя перетворюється на змагання, в якому потрібно обов'язково отримати перемогу, дійти до фінішу, і ми забуваємо оцінити по гідності сам процес життя.
При такій прихильності до перемоги більшість сучасних стилів бойових мистецтв, які заохочують суперництво, втрачають свій основний сенс. Що відбулося з прекрасною технікою і принципами? Вони зруйновані агресивністю і страхом перед поразкою. Застосування мистецтв звужується. Орієнтовані тільки на перемогу і поразку, вони перетворюються на буфонаду для демонстрації дитячого его. У такому контексті не можна зрозуміти гармонії. Будо (шлях воїна) - це не спорт. Орієнтовані на спорт бойові мистецтва спираються на агресивне суперництво, на негативні аспекти - на прагнення завдати поразки супротивнику. Ви не можете контролювати реакції іншої людини за допомогою агресії, тому що агресія тільки посилює опір".

"Мета занять Айкідо - не посилення агресивної реакції, а контроль і очищення її. Спортивний чемпіонат - просто видовище. Шлях Будо учить нас відкинути свої амбіції і пожадливість. Саме цьому навчають своїх учнів справжні майстри Будо: вони учать розуміти гравітаційну силу, силу вакууму. Вони тренують дух, тому що в результаті важких тренувань учень приходить до розуміння обмежень людського тіла. Ми самовпевнені і не бажаємо визнавати свої власні обмеження. Замість того, щоб виконувати своє призначення, дане нам Богом, ми вторгаємося у функцію Бога, егоїстично знищуючи обмежені ресурси нашої Землі і один одного. Ми повинні по-справжньому визнати, що наше життя і Всесвіт - це одна система, зрозуміти це не просто розумом, а за допомогою своєї інтуїції, серця, тіла і духу. Це не просто ідеологія, це - реальність. Не говоріть "Я знаю!", переступіть через "я знаю" і постарайтеся по-справжньому зрозуміти і повірити... Якщо ваше тіло неврівноважене всередині, корекція здійснюється за допомогою болю, підвищення температури і... Система зворотного зв'язку - це шлях корекції. Якщо через перелякане і агресивне его вона мовчить, тіло стає слабким і втрачає здібність до саморегулювання. Бойовий Шлях буде слабким, і здатність самозахисту буде втрачена".

"Розум, повний конфліктів і виклику, - це розум, котрий жадає крові супротивника. Хай ваші руки ніколи на стискали горло ворога, хай вони ніколи не були забруднені його кров'ю, але якщо ваше серце повно ненависті і бажання отримати перемогу над іншою людиною, побачити її страждання, то ці думки подібні смерті, розкладають ваш дух, і ви ніколи не зрозумієте, що таке духовна сила. Справжній бойовий Шлях - це Шлях узгодження, а не руйнування. Справжня сила знаходиться в духовному світі, і справжній самозахист - це захист супротивника. Якщо ви не можете захистити себе.., слабкість - це виправдання, легкий вихід. Ви своєю слабкістю створюєте вбивцю. Якщо ж атакує ворог, і ви його убили - тоді вбивцею стаєте ви. Не має значення, хто правий, хто винний, тому що ворог - це ваша тінь... Якщо ви вбиваєте ворога - ви здійснюєте самогубство. У вас немає виправдань. Шлях не допускає відхилень. Ви повинні захищатися, і ви повинні захищати ворога. Це ваша відповідальність.
Справжня перемога - це ненанесення поразки супротивнику. Справжня перемога несе любов і змінює серце супротивника".

"Дійсна сила - це любов, застосування мудрості Бога, а не обмеженої людської сили. Великі духовні вчителі завжди учили любити свого супротивника - це висока любов.
Найважливішим в заняттях є розуміння супротивника. Коли ви розумієте, ви не можете ненавидіти. Тільки у такий спосіб ви можете відкрити дійсний Шлях гармонії. Це не слабкість сентиментальної любові, це сувора сила універсальної любові. Любов до ворога - це дуже сувора любов. Іноді, коли потрібно захистити інших, ця любов означає знищення.
Серце, яке повно питань про перемогу і поразку, не може випробувати істини дійсності. Тоді метою тренування є перемога, розвивається спортивна свідомість. Це стає грою, а не реальністю. Виникає необхідність в правилах захисту учасників змагання, і результат нічого не вирішує. Едине, що цікавить тих, хто змагаються - хто сильніший згідно правил? чия техніка швидша згідно правил? За допомогою змагань ви ніколи не дізнаєтеся свого істинного я, а тільки свою стратегію, коли ж ви знаходитесь на межі абсолютного покарання, коли може йтися тільки про життя або смерть... дуже слабкий може стати дуже сильним, і дуже сильний в страху може втратити свою силу. Коли ставкою не є життя, дуже легко забути, що фізична сила і технічне вміння не безмежні... Людина забуває про істину, і її заняття починають носити спотворений характер. Втрачається духовна сила занять... Змагання в техніці, звитяжній або програшній, - це не справжній Шлях. Сьогодення Будо не знає поразки. Ніколи не знати поразки означає ніколи не вступати в боротьбу.
Якщо хтось стверджує, що він може передбачити чиєсь життя або ситуацію після смерті, - це богохульство. Той, кого дуже турбує життя після смерті, не може усвідомити безсмертя життя. Істина не робиться, вона дається. Наш обов'язок прожити повноцінно це життя, приймаючи з вдячністю і пошаною всі прояви любові Бога".

"Мета...- усвідомити усередині себе вираз любові Бога. І втілити чистоту Його Духу. Якщо кристал твого духу затьмарений, ти не побачиш Його істини. В цю (справжню) мить істина - це тільки порожнеча. Смерті не існує. Існує тільки Вічний Дух. Саме в цьому царстві людина знаходить мудрість...
Ви повинні продовжувати свій Шлях, докладаючи до цього всі зусилля, не прагнучи досягти цілей свого его, а слідуючи своїй долі, котра знаходиться в руках Бога. Це і є відсутність конфлікту".

З книги : Мицуги Саотомэ. "Айкидо и гармония в природе".
Пер. с англ. Н.Шпет.-К.:"София", 1999.-304с.